удовольняти

(вдовольня́ти, удовільня́ти) і заст. удоволя́ти (вдоволя́ти), -я́ю, -я́єш, недок., удовольни́ти (вдовольни́ти), -ню́, -ни́ш і заст. удоволи́ти (вдоволи́ти), -лю́, -ли́ш, док., перех.

1) Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, прохання і т. ін.; задовольняти.

2) Давати кому-небудь щось потрібне, бажане в достатній кількості, до повного задоволення. || Відповідною дією угамовувати, заспокоювати якесь почуття, прагнення і т. ін.

3) Робити приємність кому-небудь, викликати почуття задоволення в когось. || Догоджаючи кому-небудь, задобрювати.

4) Бути, виявлятися відповідним до чиїх-небудь вимог, сподівань.